29 липня, 155 років тому, народився один із найвпливовіших українських діячів ХХ століття, видатний український суспільний та церковний діяч, митрополит УГКЦ Андрей Шептицький.
“Що ж робить якесь число людей одним народом? Передовсім мова. Всі, що по-українськи говорять, або що вважають українську мову за рідну, будуть становити український нарід” – Андрей Шептицький. Ця цитата митрополита Андрея особливо актуальною є сьогодні, коли ми знову мусимо захищати нашу мову та державу.
Насамперед, владика Андрей був священником та пастирем свого народу. Але він не стояв осторонь тих процесів котрі стосувалися здобуття своєї держави та був активним учасником українського національного руху. Шептицький вважав, що український народ, як і всі інші, має право на державу, а тому використовував будь-яку нагоду, щоб цю ідею реалізувати. За період архипастирського служіння митрополита Українська Греко-Католицька Церква набула національного українського сенсу. Від початку Шептицький запровадив відправлення Служби Божої українською мовою, щоб люди розуміли, що відбувається в часі Літургії. Його діяльність не обмежувалася лише релігійною галуззю, а охоплювала чи не всі сфери людського життя.
Митрополит Андрей Шептицький доклав багато зусиль для розвитку освіти та видавничої діяльності, створив у Львові гімназії та семінарії, підтримував українське приватне шкільництво та щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства. За його ініціативою було також створено Львівський національний музей, він підтримував талановитих художників, зініціював і заснував Земельний банк у Львові та підтримував коопераційні товариства. Заснував багато притулків при монастирях. Під час Другої Світової війни організував таємне вивезення тисяч єврейських дітей. Їх переховували у криптах, монастирських школах і сиротинцях Львова та околиць.
Незважаючи на нелегкий свій життєвий шлях Андрей Шептицький викладав і пояснював своєму народу науку про «Християнську родину», «Супружество і родину», розповідав про роль церкви у «Памятці посвящення церкви». І на сьогодні велике значення мають його історико-богословські праці та послання, написані на початку ХХ століття. Це – «Психологія Унії», «Дві ментальності», «Віднова східного чернецтва», «Християнський Схід», «Божа сійба», «Як будувати рідну хату?», Пастирські послання: «О квестії соціяльній», «До руської інтелігенції», «Пересторога перед небезпекою комунізму» та ін. Деякі твори митрополита Андрея, що вийшли друком ще за його життя, можна знайти у нашій книгозбірні.