Перше засідання Звітної наукової конференції Львівського національного університету за 2020 рік

            4 лютого 2021 р. у Науковій бібліотеці відбулося перше засідання секції бібліотекознавства, бібліографії та книгознавства в рамках Звітної наукової конференції Львівського національного університету за 2020 рік. Пропонуємо короткий виклад змісту виголошених доповідей.

“Палеографія та лексичні особливості мови “Палінодії” архімандрита Захарії Копистенського (за списками з фонду РСРК Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка)” (директор Наукової бібліотеки к. і. н., доцент Василь Кметь).

Серед численних полемічних видань та рукописів XVII ст особливої уваги заслуговує “Палінодія” архімандрита Захарії (Копистенського). Написаному близько 1622–1623 рр. твору впродовж кількох століть судилося чекати на публікацію, хоча численні копії та списки “Палінодії” у XVII–XVIII ст. були відомі далеко за межами українських земель. Якщо перша повна публікація, здійснена в рамках проєктів Імператорської археографічної комісії у Санкт-Петербурзі 1878 р. може викликати складнощі щодо вивчення особливостей мови тексту, то гарвардський список, виданий за редакцією Омеляна Пріцака та Богдана Струмінського 1987 р. – факсимільний. Два рукописи XVII ст. фрагментів твору зберігаються у фондах Наукової бібліотеки. Попри унікальність змістових повідомлень, порівняння згаданих та неопублікованих списків дозволяє простежити характерні особливості української мови того часу: від офіційного тексту “книжного” – до розмовних зворотів та конструкцій і лексем живої мови. Свідченням фонетичних ознак українського тексту часто ставали описки чи помилки авторів кодексів, спричинені невідповідністю практики писаному канону, віддання переваги наголошуванню та брахиграфії, характерним саме для українського півуставного письма. Досліджувані пам’ятки є важливим свідченням розвитку та образного багатства живої української мови у XVII ст.

            “Online vs offline: університетська бібліотека – 2020” (завідувач науково-методичного відділу Олена Фігель).

Досліджено вплив карантинних обмежень на бібліотечну галузь, зокрема, на діяльність бібліотек ЗВО. Зазначено, що карантин виступив таким собі індикатором, що наочно виявив усі проблеми та недоопрацювання в бібліотечній галузі. Розглянуто юридичні колізії, які виникають, коли бібліотека ЗВО не приділяє належної уваги науково-дослідній, науково-педагогічній та промоційній діяльності; окреслено шляхи і перспективи подальшого розвитку університетських бібліотек.

“Відділу наукової реставрації Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка – 10 років: підсумки роботи” (завідувач відділу наукової реставрації Євгенія Рябчун-Кабарівська).

У доповіді було розглянуто основні технологічні етапи реставрації стародруків, видань ХІХ ст. та аркушевих видань із численними наочними прикладами. Представлено обладнання та матеріали, які використовують реставратори у своїй роботі. Проаналізовано досвід і можливості реставраторів Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка, наголошено на їх готовності брати участь у відновленні різноманітних видань.

            “Рецепція Вергілія в творах Франческо Петрарки” (завідувач відділу рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка к. і. н., доцент Микола Ільків-Свидницький).

            Франческо Петрарка рано захопився Вергілієм та став поціновувачем його поетичного слова як кращого зразка красномовства і стилю латинської мови. Він володів примірником Вергілія, який зберігся до нашого часу (зберігається в Бібліотеці Амброзіана) з чудовою мініатюрою Сімоне Мартіні. Петрарка охоче цитував чи використовував алегоризм поетичної мови, образів Вергілія у своїй творчості, зокрема в листуванні. 30-річний Вергілій прославився завдяки своїм «Буколікам» в 10-и частинах. Петрарка також написав свою «Буколічну пісню» (12 еклог) взоруючись на формі та побудові структури вергілієвої поеми. У відділі РСРК ім. Ф. П. Максименка зберігається примірник «Bucolicum carmen» (Венеція, 1503?). На підставі рукописного примірника Горігоно друкар Симон Бевіляква надрукував цей твір вперше в 1496 р., а вдруге в 1503 р. разом з іншими творами поета. Коментував Буколічну пісню магістр Бенвенуто з Імоли. Цілий масив згадок про Вергілія, його значення, здібності і таланти, а також цитування окремих уривків з «Енеїди» містить великий, але не завершений прозовий твір Петрарки «Rerum memorandarum libri quatuor» (Про достопам’ятні речі, кін. XIV – перша пол. XV ст.?). Це збірка різноманітних виписок, визбираних з творів античних авторів і діячів Греції та Риму, а також про окремих сучасників Петрарки. Ці невеликі новелки розташовані по етичних рубриках, наприклад про самоту, про мудрість тощо. В поемі Петрарки «Тріумфи», що незмінно публікувалися з «Канцоньєре», Вергілій зображений в компанії цілого ряду славетних мужів, яких жене попереду своєї колісниці Амур.

            “Музична нотація як аспект атрибуції латинських рукописів григоріанського хоралу” (бібліотекар відділу рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Софія Голуб).

            Музична нотація латинських рукописів з часу її виникнення у IX столітті пройшла декілька етапів розвитку. Ранні форми запису музики оперували невмами – спеціальними знаками, які записувалися над текстом. Вони слугували своєрідною підказкою для співочого, вказуючи на напрямок руху мелодії. Музична нотація продовжила розвиватися в двох формах: готичній, яка була поширена в Німеччині та в зоні її впливу, та квадратній, яка з’явилася на півночі Франції та поширилася по Європі. Невми цих нотацій розміщувалися на лініях та вказували точнішу висоту звуків. Переписуючи богослужбові книги, писарі чернечих орденів чи дієцезії формували власні традиції у використанні музичної нотації. Францисканці та домініканці використовували квадратну нотацію, цистерціанці зафарбовували лінії нотного стану у жовтий, червоний та зелений кольори, а писарі дієцезій в основному переписували рукописи готичною нотацією. Дослідження палеографії нот: характерних особливостей невм punctum, virga, porrectus, scandicus, pes та ін., а також спеціального знаку кустоша дає досліднику доволі багато інформації щодо провенієнції рукопису та є допоміжним у датуванні джерел. Дослідницькі цілі у галузі музичної палеографії можна реалізувати за умови зібрання максимально можливої кількості рукописів, які походять з одного осередку.

            “Кольоровий плакат міжвоєнного періоду у фондах Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка” (головний бібліограф відділу рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Юрій Лисий).

            У доповіді детально описано та охарактеризовано сім польських плакатів міжвоєнного періоду, які зберігаються у фондах Наукової бібліотеки та є складовою частиною Колекції воєнних друків відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг імені Ф. П. Максименка. Представлено класифікацію та періодизацію цих матеріалів. Висвітлено діяльність окремих польських військових діячів та військово-політичних організацій, які найчастіше фігурують на даних плакатах. Автор висловив сподівання, що дані ілюстративні матеріали з Колекції воєнних друків допоможуть фахівцям з історії в подальших дослідженнях.

            “Діяльність просвітницького товариства “Галицько-руська матиця” у 1870-х роках” (вчений секретар Наукової бібліотеки к. і. н. Олександр Седляр).

            У доповіді розглянуто основні напрями і результати діяльності “Галицько-руської матиці” в 1870-х роках, коли поступово відбулося зменшення активності товариства до майже повного її припинення. У той час керівництво “Матиці” намагалося знайти для товариства місце серед інших українських просвітницьких товариств – “Просвіти” та Товариства ім. М. Качковського. В тогочасній руській (українській) пресі обговорювалися ідеї реформувати “Матицю”, проте консервативне керівництво товариства не наважилося на зміни. У середині 1870-х років стало остаточно зрозуміло, що обрана десятиліттям раніше стратегія розвитку з пріоритетним місцем продовжуваного науково-літературного видання для інтелігенції була хибною. Аби в таких умовах здобути стабільне джерело доходів, керівники “Матиці” інвестували в 1877 р. всі кошти товариства в купівлю нерухомості (будинку), після чого видавнича діяльність припинилася на кілька років.

            Репресована література Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка (1939–1952 рр.) (бібліотекар 2 категорії науково-методичного відділу Наталія Яворська).

            Проаналізовано і узагальнено інформацію про еволюцію та поширення обмежень у споживанні друкованого слова на українських землях. Здійснено огляд репертуару друків, які були переміщені до спецфонду Наукової бібліотеки, а також охарактеризовано досвід роботи спецфонду в 1939–1952 рр. як структурної складової бібліотеки з особливим статусом.