Нові унікальні надходження з лінгвістики

До уваги читачів!

Фонди Наукової бібліотеки поповнилися унікальними виданнями з лінгвістики. Оксана Лялька / Oksana Lyalka, випускниця Франкового університету, д-р ф-ї когн. наук, авторка проєкту “Афазія не вирок” співзасновниця та Голова ГО “Українське товариство терапії мови і мовлення”, передала в дар університетській бібліотеці колекцію журналів та книжкових видань заслуженої професорки Лізи Менн (США) та професора Біла Брайта. Журнали та книги було доставлено в Україну за співфінансування Марти Палмер, професорки Університету Колорадо в Боулдері. Колекція налічує 33 книжкові видання та 7 назв (800 прим.) періодичних видань. Тож читачі Бібліотеки можуть поглиблювати свої знання з лінгвістичних студій та використовувати для подальших наукових досліджень.

Довідка:

Вільям Олівер Брайт (1928–2006) – видатний американський мовознавець, професор лінгвістики в Університеті Колорадо, заслужений професор лінгвістики й антропології в Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі, а також редактор головного журналу Лінгвістичного товариства Америки – “LANGUAGE”. Дослідник майже 50 років вивчав та описував корінні мови Сполучених Штатів Америки та Південної Азії. До того ж, його лінгвістичні студії охоплювали широкий контекст функціонування мови – культуру, пісні, вірші, історії та побутові розмови. Професор Брайт відвідував спільноти зі всього світу, які були носіями певної мови чи діалекту, аби записати автентичне звучання слів, фраз тощо. Білл Брайт відомий також своїми дослідженнями мови корінного племені індіанців Каліфорнії – каруки (карок), “люди верхньої течії”. Незадовго до смерті, на знак визнання його зусиль у збереженні мови, дослідник отримав почесний статус у племені каруків і став першим аутсайдером, який отримав таку пошану.

Свої польові дослідження мовознавець розпочав тоді, коли мовою каруків розмовляли лише кілька старійшин. Будучи ще зовсім у молодому віці, науковець все ж зміг знайти порозуміння із представниками племені. У 1957 р. світ побачила праця “Мова кароків” (Каліфорнійський університет), у якій автор надав детальний аналіз мови та її структури. Також вже укладено словник каруків, (упоряд.: проф. Брайт і Сьюзен Гер). Відтак діти племені мають можливість вивчати рідну мову у своїх школах.Серед інших праць мовознавця відомі також: “The World’s Writing Systems” (Оксфордський університет, 1996), Всесвітня лінгвістична енциклопедія (Оксфордський університет, 1992), “Читач койотів” (Каліфорнійський університет, 1993), “1500 каліфорнійських топонімів: їхнє походження та значення” (Каліфорнійський університет, 1998), та “Питомі американські топоніми США” (Університет Оклахоми, 2004), співавтор видання “Лінгвістика та література американських індіанців” (Mouton, 1984).

Ліз Менн – заслужена професорка лінгвістики та співробітниця Інституту когнітивних наук Університету Колорадо. Із 1971 року науковиця публікує свої дослідження з питань дитячої фонології, афазії та психолінгвістики, співпрацюючи з колегами та викладаючи у вишах за кордоном. Серед основних робіт, до яких долучилася авторка, доцільно згадати такі: “Аграматична афазія”, “Розвиток фонології: моделі, дослідження, наслідки”, “Методи вивчення творення мови”, підручник “Психолінгвістика: вступ та застосування”. Її дослідження пов’язане з розробкою моделі зв’язаного атрактора для фонологічного розвитку дітей, порівняння погіршення якості англійської та шанхайської мов у двомовної жінки з первинною прогресивною афазією, сприяння розробці підходу до японської дислексії, а також “MISCHA” (моделі продукування мови, яка передбачає конструктивні та генеративні підходи до граматики).

Цікаво, що родина Лізи Менн по батькові (Вільф та Клінггоффер) емігрувала з Дрогобича до Америки приблизно в 1900 році, а батьки її матері (Каган та Дубінські) зі Сходу України до Америки в 1891 році.