До 150-річчя видатного українського історика, філолога, письменника та сходознавця Агатангела Кримського (1871–1942)

Народився у місті Володимирі-Волинському в родині вчителя історії та географії Юхима Степановича Кримського. Походив із кримськотатарського роду: дід Агатангела Кримського, кримський татарин, перейшов у православ’я. Уже у трирічному віці Агатангел Кримський навчився читати, а через два роки батько віддав його до місцевого училища, де він здобував освіту п’ять років (1876-1881), згодом закінчив Острозьку гімназію,  Київську гімназію. Після навчання А. Кримський вступив до Колегії Павла Ґалаґана (1885-1889). У колегії навчався у Павла Житецького, який пробудив у хлопчині любов до української мови, літератури, історії,  а відтак, Агатангел Кримський присвятив своє життя українській національній ідеї, відродженню української науки та культури. Згодом продовжував здобувати освіту. Упродовж 1896-98 рр. перебував у науковому відрядженні в Сирії та Лівані. У 1898-1918 працював на кафедрі арабської словесності у Лазаревському інституті. Викладав історію та історію літератури народів мусульманського Сходу, а також семітські мови. Брав участь у роботі Східної комісії Московського археологічного товариства, редагував часопис “Древности восточные”. Співпрацював із редакцією “Енциклопедичних словників” Брокгауза і Єфрона.

Агатангел Кримський

Агатангел Кримський був одним із фундаторів Української Академії наук. Упродовж 1918-1928 років став її секретарем, а до 1929 року очолював Історико-філологічний відділ. Автор чисельних монографій, навчальних посібників, окремих розвідок і статей, а також перекладів творів східних авторів українською мовою. Знав понад 60 мов, а за деякими свідченнями –близько 100. А. Кримський вів запеклу полеміку із російськими вченими і відстоював самобутність української мови. Низка наукових праць А. Кримського вийшли друком у Києві українською мовою: “Історія Персії та її письменства” (1923), “Історія Туреччини” (1924), “Хафіз та його пісні (бл. 1300-89) в його рідній Персії ХVІ в. та в новій Європі” (1924), “Перський театр, звідки він узявсь і як розвивавсь” (1925), “Історія Туреччини та її письменства, т. 2” (1927).

У 1930 році видатний філолог зазнав політичних переслідувань із боку тоталітарного режиму, а з 1939 року знову був допущений до наукової і викладацької роботи в Інституті мовознавства АН УРСР. У липні 1941 року був заарештований, помер в ув’язненні в Кустанаї (нині ­Костанай, Казахстан). Реабілітований у 1960 р. У 1970 році 16-та сесія Генеральної асамблеї ЮНЕСКО внесла ім’я Агатангела Кримського до переліку видатних діячів світу.

До вашої уваги виставка книжок Агатангела Кримського, виданих у Києві та Львові у різні роки, які зберігаються у фондах Наукової бібліотеки ЛНУ ім. Івана Франка, та засніжений Ботанічний сад ЛНУ ім.І.Франка.